Соус маринара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соус маринара
Походження Італія
Необхідні компонентипомідор, часник[d] і цибуля[d]
Зазвичай використовувані компонентиБазилік, Орегано

Со́ус марина́ра (італ. Marinara, буквально «моряцький») — томатний соус, який зазвичай роблять з помідорів, часнику, пряних трав та цибулі.[1][2] Він може включати додавання каперців, оливок, спецій та трошки вина, як можливі інгредієнти у декотрих варіаціях.[3][4] Цей соус широко використовується в італійсько-американській кухні, яка відрізняється від своїх витоків зі Старого Світу .[5]

В Італії alla marinara відносять до соусу, приготованого з помідорами, базиліком та орегано, але також іноді оливками, капарцями та соленими анчоусами ; його використовують для спагеті та вермішелі, а також з м'ясом або рибою.[6] Не слід плутати соус зі стравою спагеті маринара, популярною в Австралії, Новій Зеландії, Іспанії та Південній Африці, у котрій томатний соус змішується зі свіжими морепродуктами .[7] В Італії соус до пасти, котрий включає морепродукти, частіше називають alla pescatora .

Походження

[ред. | ред. код]
Маленька чашка соусу маринара.

Існує кілька народних теорій щодо походження цього соусу. Одна з версій стверджує, що кухарі на неаполітанських кораблях, що повернулися з Америки, винайшли соус маринара в середині 16 століття після того, як іспанські мореплавці представили помідор (центрально-мексиканський плід з «Нового Світу») в Європі. Інша теорія стверджує, що це був соус, приготований дружинами неаполітанських моряків після повернення з моря.[8]

Однак історично склалося так, що перша італійська кулінарна книга, що включала томатний соус[9] Lo Scalco alla Moderna («Сучасний стюард»), була написана італійським шеф-кухарем Антоніо Латіні і була опублікована у двох томах у 1692 і 1694 роках. Латіні служив стюардом першого міністра іспанського віце-короля Неаполя.[10][11] Цей ранній томатний соус більше нагадував сучасну томатну сальсу .

Соус, подібний до італійсько-американського соусу маринара, в деяких районах Центральної Італії відомий як sugo finto.[12]

Дивитися також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Definition of marinara sauce on the Oxford Dictionary website. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2013.
  2. Definition of marinara sauce on the Your Dictionary website. Yourdictionary.com. 17 квітня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  3. De Laurentiis, Giada. Marinara Sauce. foodnetwork.com. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 3 травня 2013.
  4. Batali, Mario (5 жовтня 2007). Mario Unclogged: Marinara Sauce Recipe. Serious Eats. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 3 травня 2013.
  5. Ten "Italian" Foods You Won’t Find in Italy. 4 березня 2013. Процитовано 22 травня 2018.
  6. Marco Guarnaschelli Gotti (2007). Università degli Studi di Scienze Gastronomiche (ред.). Grande enciclopedia illustrata della gastronomia [Great Illustrated Encyclopedia of Gastronomy] (італ.). Milan: Mondadori. ISBN 978-88-04-56749-3.
  7. Recipe for Marinara from an Australian website. Процитовано 15 травня 2017.
  8. Info on the origin of marinara sauce on the Italian Chef website. Italianchef.com. 24 квітня 2013. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 3 травня 2013.
  9. Elizabeth David, Italian Food (1954, 1999), p 319, and John Dickie, Delizia! The Epic History of the Italians and Their Food, 2008, p. 162.
  10. Alan Davidson, «Europeans' Wary Encounter with Tomatoes, Potatoes, and Other New World Foods» in Chilies to Chocolate: Food the Americas Gave the World, (University of Arizona Press) 1992.
  11. Olver, Lynne. Origins of Italian tomato sauce. The Food Timeline. Процитовано 3 квітня 2011.
  12. Paolo Petroni (1985). Il libro della vera cucina fiorentina [The Book of True Florentine Cuisine] (італ.) (вид. 13). Florence: Bonechi. с. 41. ISBN 88-7009-023-X.