Клод Бернар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Бернар
Народився12 липня 1813(1813-07-12)[2][1][…]
Сен-Жульєн
Помер10 лютого 1878(1878-02-10)[1][2][…] (64 роки)
Париж, Франція[4]
ПохованняПер-Лашез і Grave of Claude Bernardd
Країна Франція
Діяльністьлікар-письменник, політик, психолог, професор, фізіолог, лікар
Галузьфізіологія і медицина
Alma materФакультет медицини, Парижd і факультет природничих наук Паризького університетуd (1853)
Відомі учніIvan Tarkhanovd і Étienne Lancereauxd[5]
Знання мовфранцузька[6]
ЗакладКолеж де Франс[7], Факультет медицини, Парижd, Національний музей природознавства і Практична школа вищих досліджень
ЧленствоЛондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Данська королівська академія наук, Паризька медична академія, Російська академія наук, Прусська академія наук і Баварська академія наук
Magnum opusMilieu intérieurd
ПосадаСенатор Другої імперіїd[8], президент[d], seat 29 of the Académie françaised і президент[9]
У шлюбі зMarie Françoise Bernardd
Автограф
Нагороди
командор ордена Почесного легіону
медаль Коплі

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 червня 1864)

Медаль Бейлі (1875)

Клод Бернар (фр. Claude Bernard; 12 липня 1813, Сен-Жульєн (Рона) — 10 лютого 1878, Париж) — французький лікар, науковець, фізіолог, дослідник процесів внутрішньої секреції, засновник ендокринології. Доктор медицини (1843). Член-кореспондент Санкт-Петербургської академії наук (з 2 грудня 1860 року).

Навчався у Паризькому університеті (1834—1836). Працював у лікарні Отель-Дьє, де був заступником, керівником кафедри експериментальної медицини. Згодом очолив кафедру загальної фізіології Паризького університету, а з 1868 — кафедру порівняльної фізіології в Музеї природничої історії.

Обирався членом багатьох європейських наукових товариств. Заснував Біологічне товариство (1849 рік), став його президентом (1867). Написав багато фундаментальних праць в галузі фізіології, найважливіша — «Введення у вивчення експериментальної медицини» (1865, російський переклад — 1866).

Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]