Сандра Цісек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:33, 23 червня 2024, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок) (Створено шляхом перекладу сторінки «Sandra Ciesek»)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сандра Цісек
Народилася1978[1]
Гослар, Нижня Саксонія, ФРН[2]
Країна Німеччина
Діяльністьвірусолог, дослідниця
Alma materГеттінгенський університет (2003)[3]
Вища медична школа Ганновера (2003)[3]
Університет Ерлангена—Нюрнберга (грудень 2018)
ЗакладUniversitätsklinikum Frankfurt am Maind[4]
Нагороди
CMNS: Сандра Цісек у Вікісховищі
Цісек у 2021 році

Сандра Цісек (нім. вимова: [ˈzandʁa ˈt͡siːzɛk] ( прослухати); нар. 1978) — німецька медикиня і вірусологиня. Директорка Інституту медичної вірусології в Університетській клініці Франкфурта та професорка медичної вірусології в Університеті Гете у Франкфурті[5]. Серед основних сфери її досліджень - нові форми терапії гепатиту С і, віднедавна, пошук ліків проти COVID-19.

Кар'єра

Народилася 1978 року в Госларі[6][7]. Від 1997 до 2003 року вивчала медицину в Геттінгенському університеті та в Ганноверській медичній школі (MHH),[8] де 2004 року здобула докторський ступінь, захистивши дисертацію про вплив певних дендритних клітин на інфекцію гепатиту С[9]. Змогла довести, що ці клітини можуть знищувати інфіковані клітини - чого не відбувається у хворих на гепатит С, що може бути причиною розвитку хронічної інфекції гепатиту С[10]. Дисертацію відзначено кількома преміями[7].

Після докторської дисертації працювала там до 2009 року, спочатку помічником лікаря[8].

Від 2009 до 2012 рік була науковим співробітником у проєкті, фінансованому DFG, у Twincore, спільній дослідницькій установі MHH та Центру дослідження інфекцій імені Гельмгольца, де досліджувала нові терапевтичні підходи до гепатиту С[11]. 2011 року захистила дисертацію з експериментальної гастроентерології про оптимальну імуносупресію у хворих на гепатит С після трансплантації печінки[12]. 2013 року закінчила спеціалізацію зі внутрішньої медицини та гастроентерології[8].

Від 2011 до 2016 року очолювала дослідницьку групу вірусних гепатитів у MHH, де на початку 2016 року її призначено доцентом кафедри внутрішньої медицини[5]. Незабаром після цього, у березні 2016 року, її призначено професором вірусології в медичний факультет Університету Дуйсбург-Ессен і вона стала заступницею керівника Інституту вірусології[13]. До 2018 року пройшла другу спеціалізовану підготовку з мікробіології, вірусології та епідеміології інфекційних захворювань, приблизно в той самий час здобула ступінь магістра з управління громадською охороною здоров’я в Університеті Ерлангена — Нюрнберга[5].

З весни 2019 року директорка Інституту медичної вірусології в Університетській лікарні Франкфурта та професорка медичної вірусології в Університеті Гете у Франкфурті. 2020 року вона відіграє ключову роль у дослідженнях SARS-CoV-2, нового коронавірусу. У лютому 2020 року вона та її команда змогли довести, що люди без симптомів також можуть бути носіями та, отже, векторами вірусу[14]. Після спалаху пандемії, у березні 2020 року протягом 24 годин після подачі заявки отримала грант у розмірі 250 000 євро від Johanna-Quandt-Stiftung[de] на пошук ефективних ліків проти COVID-19[15].

Членкиня різних наукових груп, а також національних і міжнародних професійних товариств[16]. Одна з двох вірусологів, які брали участь у подкасті Coronavirus Update від Norddeutscher Rundfunk[de] (NDR), бувши гостем щодватижні (в інші два тижні - вірусолог Крістіан Дростен)[джерело?].

2022 року Альянс 90/Зелені висунув її делегаткою на Федеральні збори з виборів президента Німеччини[17].

Особисте життя

Одружена, має дочку (2013 р. н.)[18].

Нагороди

Вибрані публікації

  • Hoehl, Sebastian; Rabenau, Holger; Berger, Annemarie; Kortenbusch, Marhild; Cinatl, Jindrich; Bojkova, Denisa; Behrens, Pia; Böddinghaus, Boris; Götsch, Udo (18 лютого 2020), Evidence of SARS-CoV-2 Infection in Returning Travelers from Wuhan, China, New England Journal of Medicine (англ.), 382 (13): 1278—1280, doi:10.1056/NEJMc2001899, PMC 7121749, PMID 32069388 in The New England Journal of Medicine
  • Corman, Victor M.; Rabenau, Holger F.; Adams, Ortwin; Oberle, Doris; Funk, Markus B.; Keller-Stanislawski, Brigitte; Timm, Joerg; Drosten, Christian; Ciesek, Sandra (29 березня 2020), SARS-CoV-2 asymptomatic and symptomatic patients and risk for transfusion transmission, Transfusion (англ.), 60 (6): 1119—1122, doi:10.1111/trf.15841, PMC 7267331, PMID 32361996 in Transfusion
  • Eis-Huebinger, Anna Maria; Hoenemann, Mario; Wenzel, Juergen J.; Berger, Annemarie; Widera, Marek; Schmidt, Barbara; Aldabbagh, Souhaib; Marx, Benjamin; Streeck, Hendrik (29 березня 2020), Ad hoc laboratory-based surveillance of SARS-CoV-2 by real-time RT-PCR using minipools of RNA prepared from routine respiratory samples, Journal of Clinical Virology (англ.), 127: 104381, doi:10.1016/j.jcv.2020.104381, PMC 7175872, PMID 32344319

Примітки

  1. ↑ http://d-nb.info/gnd/129438723
  2. ↑ https://www.helmholtz-hzi.de/fileadmin/user_upload/Infothek/Ueber_das_HZI/Jahresberichte/FB1_Pietschmann_DE.pdf — С. 28.
  3. ↑ а б https://www.uni-due.de/med/meldung.php?id=153
  4. ↑ https://www.wirtschaftsclub-rm.de/palmer.php
  5. ↑ а б в Wirtschaftsclub Rhein-Main e.V. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:1» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek.
  7. ↑ а б Thomas Pietschmann, Grenzgänger der Hepatitis C Virus-Forschung (PDF), Forschungsbericht 2010/2011 Helmholtz-Zentrum für Infektionsforschung. Berichte aus der Forschung 22 (нім.), p. 28
  8. ↑ а б в Meldungen aus der Medizinischen Fakultät. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
  9. ↑ Sandra Ciesek (2004), Phänotyp und Funktion humaner CD1c-positiver dendritischer Zellen: Bedeutung für die Hepatitis-C-Virus-Infektion (нім.), Hannover, процитовано 18 березня 2020
  10. ↑ а б Arnd Schweitzer (21 жовтня 2004). Neuer Preis reiht sich in Promotionen ein. Informationsdienst Wissenschaft e.V. -idw-. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:4» визначена кілька разів з різним вмістом
  11. ↑ DFG – GEPRIS – Einfluss von Ciclosporin A auf das Hepatitis C Nichtstrukturprotein NS2.
  12. ↑ Sandra Ciesek (2010), Die Hepatitis-C-Virusinfektion nach Lebertransplantation: molekularvirologische Untersuchungen zur optimalen Immunsuppression (нім.), Hannover, процитовано 18 березня 2020
  13. ↑ Hepatitis verstehen – Prof. Dr. Sandra Ciesek ist neu an der UDE/am UK Essen. 17 березня 2016.
  14. ↑ Nachweis des neuen Coronavirus bei symptomfreien Reisenden aus Wuhan | Deutsches Zentrum für Infektionsforschung.
  15. ↑ 250.000 Euro für Corona-Forschung an der Goethe-Universität – Aktuelles aus der Goethe-Universität Frankfurt (de-DE) . 16 March 2020.
  16. ↑ Zwei Expertinnen besetzen Schlüsselpositionen im Kampf gegen Erreger. Universitätsklinikum Frankfurt.
  17. ↑ Virologin, Anwältin, Ex-Landeschef: Wer für Hessen den Bundespräsidenten wählt Hessenschau, 8 December 2021.
  18. ↑ Jung. Exzellent. Ohne Perspektive (нім.). 12 May 2015.
  19. ↑ Ismar Boas Preis (de-DE) . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  20. ↑ Martin-Gülzow-Preis (de-DE) . Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  21. ↑ DGIM (17 березня 2020). Präventionspreis (нім.). Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.

Посилання

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Наука
Нормативний контроль

Увага! Ключ сортування «Ciesek, Sandra» перекриває попередній ключ сортування «Цісек, Сандра».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандра_Цісек&oldid=42869202